Кооперативам не вистачає кооперації

Кооперативам не вистачає кооперації

Садові кооперативи - території, що не дійшли до комуністичного світлого майбутнього. За часів СРСР ділянки, що були не придатні для висотної забудови, роздавали підприємствам, які в свою чергу роздавали їх своїм робітникам.

В 90-х роках розпочали програму приватизації цих земель через оформлення актів власності. Закінчили ці реформи так само як і більшість інших реформ. Акти власності приватним особам тепер вже видають, стовпи та електромережі залишились в спільній власності кооперативу. Проблемними об’єктами кооперативів з невизначеним правом власності залишаються вулиці, сквери і набережні. Законні повноцінні механізми самоуправління на місцях теж не існують, попри їх високу необхідність.

Наслідки невизначеності:

Право сильного

При правовій непевності визначеність здобувається нелегальним впливом. Наприклад, самозахоплення набережної озера, відгороджуючи його високим цегляним парканом. Так, незаконно, тому що конституційне право інших громадян на вільний доступ до водних ресурсів. Але що робити у випадку такого захоплення? Пару років витратного судового процесу. Навіть при позитивному рішенні суду час виконання може бути розтягнутим навічно тому що в місцевих судових приставів банально не буде грошей на потужний бульдозер, яким треба зносити товстий цегляний паркан.

Були прецеденти, коли земля виявлялась законно приватизованою.

Подібні ситуації відбуваються з розширенням ділянок шлахом захоплення частини вулиці. Інколи це навіть унеможливолює проїзд для автомобілів пожежної чи швидкої.  

 

Цирк на дроті
Державне постачання електроенергії йде лише до самого кооперативу. Далі починаються стовпи з трансформаторами, які є в колективній власності кооперативу. За їх обслуговування тарифи в кооперативі вище, ніж в державній мережі. Часто деякі мешканці кооперативу висловлюють свій протест проти такої тарифної політики шляхом встановлення своїх власних стовпів з трансформаторами і підключенням напряму до державної електромережі. Це призводить до зростання кількості стовпів та створює складне мереживо з дротів між ними. З точки зору обслуговування і ремонту, такі електромережі дуже незручні для технічних спеціалістів. З точки зору естетики, яку створює це мереживо дротів, все ще гірше.

 

Сегрегація та відсутність самоуправління
Часто бувають випадки, коли одна половина дачного кооперативу - це успішні сучасні підприємці, а друга половина - пенсіонери, що отримали ділянку в кооперативі, працюючи на якомусь радянському підприємстві. Що тут поганого? Необхідність для цих людей з абсолютно різним рівнем статків приймати сумісні фінансові рішення з приводу доброустрою територій та інфраструктури. В других немає грошей на будь-які суттєві проєкти, а перші не бажають виступати меценатами.

 

Інфраструктура на деревах не росте
З ростом населення в дачному кооперативі зростає і необхідність в різних послугах. Крамниці, аптеки, бари, перукарні та інші приватні життєво необхідні заклади інколи з’являються всупереч існуючим нормам для забудови та комерційної діяльності.

Проблеми починаються на державних закладах - лікарня, поліція, пожежна, школа… Вони вже самі по собі не з’являються. Навіть якщо є попит. Для державних установ потрібні рішення місцевих органів самоврядування, норми, генплани, бюджети... Навіть при наявності певного заряду політичної активності мешканців кооперативу, добитись такого рішення від потрібної ради дуже складно, саме через нормативну невизначеність.

 

Які наслідки цього всього?

Неможливість планувати наперед. Елітне котеджне поселення втрачає чимало привабливості, коли такі буденні речі, як ремонт дротів, доріг, проведення газу чи каналізації залежать від стабільної роботи серії корупційних схем.

Якщо ваші права порушені, то захистити їх через суд буде вкрай складно. Доведені в суді порушення часто не приводяться до вимог закону тому що неврегульовано, хто має ці рішення виконувати і хто має оплачувати це виконання.

На щастя світло в кінці тунелю є... В найближчий рік планується реформа служб судових приставів… і вони хоча б почнуть існувати. Але якщо не сподіватись на державу, то  хороша новина полягає в тому, що суттєва частина вищезгаданих проблем вирішується хорошою координацією учасників кооперативу. Тим більше, що зручні інструменти для цієї координації вже є.​